Головне призначення будь-якої пошукової системи – давати відповіді на запитання користувача. І не просто відповіді – а такі, які зможуть задовольнити інтерес людини, і щоб при цьому вона приклала якнайменше зусиль.

Коли людина робить запит, то пошукова система не заходить безпосередньо на сайти, а шукає по своїй базі проіндексованих сайтів. У базі пошукова система знаходить усі сторінки, які повністю або частково співпадають із пошуковим запитом або мають якесь відношення до нього та намагається розташувати знайдені сторінки таким чином, щоб релевантні сторінки (тобто ті, які найкраще відповідають на запитання користувача) знаходилися якнайвище.

Упорядкування всіх результатів пошуку відповідно до запитів називається ранжуванням. Із ранжуванням тісно пов'язана якість пошуку – чи отримала відповідь людина на своє запитання, відвідавши запропонований сайт. А звідки пошуковій системі знати, чи була отримана відповідь? Саме для цього потрібен штучний інтелект - самостійно приймати рішення про корисність сторінок і ще й навчатися при цьому.

Як може пошукова система навчатися? Передовсім враховуючи поведінкові фактори. Наприклад, якщо особа задала пошуковику запитання, відкрила декілька сайтів і на одному з них провела найбільше часу - можна вважати, що саме там була знайдена найкраща чи найповніша відповідь і у майбутньому цей сайт можна підіймати вище у результатах пошуку.

Є й інші поведінкові фактори, але це вже тема для однієї із наступних статей.

У 2009 році в Яндекса одночасно із введенням пошукового алгоритму "Сніжинськ" з'явився новий метод машинного навчання, який назвали MatrixNet.

Особливість цього методу полягає у тому, що пошукова система піддається навчанню і може враховувати величезну кількість різних факторів ранжування. Завдяки цьому відсіюються нетематичні та нерелевантні сторінки, котрі містять тематичні запити. Також система вміє змінювати формулу ранжування для різних класів запитів, завдяки чому досягаються більш точні результати пошуку.

Детальніше про технологію MatrixNet можна прочитати тут.

Як бачимо, поступово вигадки письменників-фантастів починають отримувати реальне втілення. Щоправда хочеться вірити у те, що штучний інтелект не переросте коли-небудь свого творця і не стане над ним господарем, а залишиться назавжди лише його вірним помічником.